Новости

    Дитина «на замовлення»


    Нещодавно в одній із закарпатських газет прочитав доволі незвичне оголошення: «Іноземна пара шукає жінку до 35 років, яка має дітей, фізично здорова, що надасть послуги сурогатної матері. Оплата – 10 тисяч доларів».

    Сурогатне материнство, або ж дитина «на замовлення», останнім часом набирає дедалі більшого розмаху в Україні. Однак держава практично не втручається і не контролює цей процес. Тому є велика ймовірність того, що «дірки у законі» можуть стати у нагоді торгівцям дітьми. «Недосконалість законодавства надає можливість продати дитину під виглядом сурогатного материнства», – вважають деякі українські експерти. Але існує ще й моральний бік проблеми – виникає питання: чому в нас сурогатне материнство дозволено, а в багатьох країнах Європи заборонено? Іноземні журналісти вважають, що це сталося через надто ліберальні норми українського законодавства, бо таким чином уряд планував поліпшити демографічну ситуацію.

    Сурогатне материнство – дороге «задоволення»

    «Через те, що в Україні сурогатне материнство дозволено, до нас часом приїжджають іноземці, які не можуть мати дітей, – розповідає Єва Путіліна, завідувач жіночою консультацією у Берегові. – До мене якось звернулася жінка з Угорщини. Вона хотіла, аби її рідна тітка стала сурогатною матір’ю для дитини. Однак з’ясувалося, що тітці народжувати також не можна – їй робили пересадку нирки. Врешті-решт, жінка зважилася на це сама, пологи видалися важкими, передчасними. Стан здоров’я у неї тепер значно погіршився і хвороба прогресує. Хоча їй пропонували підшукати сурогатну матір у Львові, однак вона відмовилася, бо це шалені кошти. Тому більшість лікарів ставляться до цього явища позитивно, адже якщо жінка не може виносити дитину – це для неї практично єдиний вихід».

    В Україні офіційно існують уже кілька десятків медичних центрів сурогатного материнства. Спектр послуг широкий – він надає парам комплексні пакети: від запліднення до вибору сурогатної матері за каталогом, а також оформляють квитки на літак, орендують квартири, надають перекладача та юридичний супровід. Усе це нагадує новий різновид туризму. Ціни, заявлені на сайті, вражають українців, однак для іноземців ці суми досить прийнятні. Наприклад, вивчити базу «сурогатних матерів» можна за 1000 доларів, бути присутнім при народженні дитини – 100 доларів. VIP-пакет гарантує майбутнім батькам під час їх відсутності цілодобовий нагляд за жінкою, яка виношуватиме їхню дитину. Загалом послуги обійдуться у суму 40-50 тис. євро. А ось сама сурогатна матір отримає лише десяту частину цієї суми…

    Наприклад, власник клініки «Ізіда», що в передмісті Києва, не приховує, що відпустки проводить у Монако: «Ми приймаємо по 25 тисяч пар на рік. Багато наших клієнтів приїжджають з Ізраїлю, Англії, США, Італії. Найчастіше шукають овоцити (недозрілі яйцеклітини), але ми маємо також близько двадцяти сурогатних материнств щороку».

    На Закарпатті подібних центрів поки що не існує, але все ще, мабуть, попереду.

    «Інкубатор» або матір?

    До переліку сурогатних матерів допускають лише жінок віком від 18 до 35 років, бажано, аби в них уже були власні діти. Якщо така кандидатка перебуває у шлюбі, необхідно, аби чоловік надав завірену нотаріусом заяву про згоду взяти участь у програмі. Також жінок перевіряють на моральну та психологічну стійкість, відсутність кримінального минулого, шкідливих звичок і хронічних захворювань.

    Сьогодні в Інтернеті можна знайти купу оголошень, на кшталт: «Стану сурогатною матір’ю за винагороду». Звісно, більшість українських жінок роблять це через бідність, брак грошей.

    Вивчаючи питання і відповіді на форумі центру сурогатного материнства «La Vita Felice» (Харків), дивуєшся, наприклад, наступним твердженням лікарів: «Сурогатна матір ніяк не пов’язана з дитиною, яку виношує, відповідно дитина не може успадкувати від неї жодних генетичних захворювань». Навіть не будучи медиком, важко у це повірити. А стреси, не виявлені спадкові хвороби, невже вони не вплинуть на дитину?

    Тобто в центрах добре «обробляють» жінок. Кажуть, що вони просто «інкубатори» для чужих дітей. Звісно, одна справа, коли мова йде про близьких родичів, які хочуть допомогти, однак більше 70 % сурогатних матерів в Україні народжують саме за гроші.

    «Я чула, що інколи сурогатна матір не хоче розлучатися з дитиною, яку виносила і народила, – каже Єва Путіліна. – І тоді починаються різні проблеми. Однак до нас із такими питаннями поки що не зверталися. Мені здається, що з моральної точки зору це жахливо: виносити, народити, а потім віддати практично своє немовля...»

    Лікар вважає, що нормальній жінці буде вкрай важко розлучитися навіть із «чужою» дитиною, яку вона виносила впродовж 9 місяців. «Пам’ятаю, як народжувала у нас дівчина з Мукачівщини, незаміжня, однак її мати була категорично проти цієї «незаконної» дитини. Домовилися вже навіть віддати немовля іншій родині (у радянські часи це дозволялося). У день виписки за породіллею приїхала сестра, а за новонародженим – нові батьки. Однак молода жінка так і не змогла розлучитися з дитиною. Забрала додому. Потім вийшла заміж, народила ще одну... Це материнський інстинкт».

    Раніше досить часто породіллі залишали дітей у пологовому будинку. Але останнім часом таких випадків практично немає. Можливо, на це вплинула суттєва допомога від держави, яку нині виплачують матерям. Однак тут є і зворотній бік медалі – найбільше дітей у Берегові зараз народжують саме ромські жінки. Вони не відмовляються від свого чада, однак пишуть заяву, що не можуть забрати його додому через погані умови проживання. Таким чином немовля залишається у лікарні, а мати отримує за неї гроші. Чи також не своєрідний «бізнес» на власних дітях?

    Сурогатних матерів прирівняють до підприємців?

    В Україні й тепер зовсім необов’язково вказувати методи зачаття. При реєстрації у рагсі «сурогатної» дитини потрібна лише письмова заява майбутніх батьків, довідка з пологового будинку та згода від сурогатної матері (завірена нотаріально). А ось медичний висновок із клініки, де проводили штучне запліднення, не потрібне. Хоча саме це і є основний документ, що запобігає продажу своєї власної дитини під виглядом «сурогатної».

    Наразі все відбувається досить просто: у рагсі, згідно зі згодою сурогатної матері, батьками записують саме іноземців. Залишається лише перевезти новонароджену «рідну» дитину через кордон. У більшості випадків усе відбувається «гладко». Однак два роки тому саме з цього приводу розгорівся скандал. Українка народила дитину для американки Джанет. Однак останній не дозволили вивезти немовля за кордон. Причому, саме в американському посольстві. Там були здивовані фактом того, що дитинка народилася 10 жовтня, а Джанет, згідно з документами, прилетіла в Україну лише через два дні. Факту сурогатного материнства також офіційно підтвердити не вдалося – чомусь у приватній клініці не знайшлося жодного документа про штучне запліднення українки. Скінчилося все тим, що дівчинку в американської жінки забрали, бо ситуація виглядала як купівля чужої дитини…

    Хоча у Закарпатті немає клінік сурогатного материнства, однак уже є жінки, які таким чином заробляють на життя. Наприклад, мукачівка К. власних дітей не має, народжує лише для інших. Перша дитина з’явилася у неї у 18 років, коли дівчина мала великі борги через кримінал. Тоді й погодилася виносити чуже немовля. Мешкала за кордоном – у шикарному будинку. За дитину отримала 5 тисяч доларів. Потім дізналася, що насправді це бізнес, який приносить набагато більші прибутки. Через знайомого поїхала в Італію, де народила двійню. Вже обізнана з усіма нюансами, уклала договір й отримала 40 тисяч євро. Тепер виношує немовля для одного українського олігарха. Каже, що народжувати дітей для неї – лише бізнес. Без жодних емоцій.

    Але насправді відшукати сурогатну матір – аби була гарна, здорова, без генетичних захворювань та шкідливих звичок – не так і просто. Я опитав своїх знайомих – більшість із них негативно поставилися до такої пропозиції. «Аби стати сурогатною матір’ю, або ж «інкубатором» для чужої дитини, потрібно бути психологічно готовою, – каже Єва Путіліна. – Я б, наприклад, ні за які гроші не віддала дитину, яку виносила».

    Лікар також вважає, що купити чужу дитину в Україні зараз практично неможливо. Бо вагітна жінка стає на облік, перебуває під наглядом медиків протягом усього періоду виношування. А сурогатна матір має одразу написати відмову від дитини. «Зараз навіть неможливо всиновити покинуте немовля одразу після народження безпосередньо в пологовому будинку, – продовжує Єва Путіліна. – У Закарпатті дитинка потрапляє спочатку до Свалявського дитбудинку, і лише коли їй виповниться три місяці, може бути усиновлена. Отож, майбутні батьки мають бути психічно здоровими, тому що весь цей процес займає досить тривалий час».

    У Верховій Раді минулого року зареєстрований законопроект, який має визнати сурогатних матерів приватними підприємцями. Нібито основна ідея – це збільшити народжуваність в Україні. Пропонується навіть фінансувати сурогатну матір із державного бюджету і для цього потрібно виділяти 100-150 мільйонів гривень щороку. Звісно, таких грошей скоріш за все не знайдеться.

    Однак головне на даний час – виключити можливість торгівлі дітьми. Тобто дозволити сурогатне материнство лише тим парам, котрі випробували всі інші способи завагітніти, в тому числі програму штучного запліднення. Однак через законодавчу лояльність Україна поступово стає «сурогатним раєм» для іноземців. Враховуючи вітчизняну дешевизну, медики прогнозують зростання популярності українських мам на всесвітньому ринку сурогатних послуг.

    Олександр Ворошилов, "Старий Замок "Паланок"


Топовые новости